Фразеологія

Що таке фразеологізми?
Як правильно вживати фразеологізми у своєму мовленні?
Яка синтаксична роль фразеологізмів?
Що означає фразеологізм?

Дивись відеоуроки “Фразеологізми на ЗНО\НМТ” на ютубі (тисни сюди).

Що ж таке фразеологізми?

Стійке сполучення слів, що являє собою змістову цілісність і відтворюється в процесі мовлення, називається фразеологізмом.

Фразеологією називається розділ мовознавства, що вивчає усталені мовні звороти.
Об’єктом дослідження фразеології як розділу мовознавства є стійкі вислови, їх семантика, структура, походження, роль у мові, взаємозв’язок з іншими мовними одиницями, зокрема словом і реченням.

Фразеологією називають також сукупність усталених зворотів певної мови. Фразеологія кожної мови — це скарбниця народу, здобуток його мудрості й культури.

Прочитайте словосполучення. Поясніть значення кожного з них.
Скажіть, чим відрізняються словосполучення першої й другої колонок
білий папір                                                               біла ворона
надути щоки                                                            надути губи
товкти просо в ступі                                         товкти воду в ступі
водити за руку                                                       водити за носа
і день, і вечір                                                           ні риба ні м’ясо

Слова в мові вживаються не ізольовано, а в сполученні з іншими словами. Ці словосполучення можуть бути різними щодо змісту й спаяності слів.

Словосполучення першої колонки творяться в процесі мовлення, їх зміст відповідає значенню слів, з яких вони складаються. Кожне слово у них вжите з властивим йому лексичним значенням. У першому словосполученні, наприклад, прикметник білий вказує на колір і може бути замінений іншим (рожевий, сірий, синій папір). Це саме можна сказати про компоненти інших словосполучень першої колонки.

Граматично організоване, вільне поєднання слів називається синтаксичним або вільним словосполученням. Наприклад: зразковий наречений; вивчають історію; хлопці й дівчата. Вільні словосполучення дослівно перекладаються на інші мови.

Словосполучення другої колонки сприймаються як одне ціле і позначають єдине поняття. Зміст цих словосполучень не відповідає значенню слів, які входять до них. Так, білою вороною називають людину, яка виділяється серед інших своєю поведінкою або зовнішнім виглядом; надути губи означає «гніватись» тощо. Це усталені звороти, стійкі сполучення слів.

Наприклад: покласти зуби на полицю; повісити носа; з вогню та в полум’я; не братись і за холодну воду; як рак свисне.

Фразеологізми, з одного боку, мають ознаки, спільні зі словами, словосполученнями й реченнями, а з другого — відрізняються від них.

Як і слова, фразеологізми
1) не конструюються щоразу, а відтворюються як готові, наявні в мові одиниці з певним значенням;
2) відзначаються стійкістю складу і сталістю структури;
3) часто позначають одне поняття і вступають у синонімічні зв’язки зі словами
4) виконують ту ж функцію, що й слова.
Наприклад: накивати п’ятами — втекти; пасти задніх — відставати.

На відміну від слів фразеологізми
1) складаються із самостійних одиниць мови — слів, які найчастіше функціонують окремо та мають відповідні форми;
2) відрізняються більшою точністю значення, яке частіше, ніж у словах, супроводжується образною характеристикою.
Наприклад: пройти вогонь і воду; чужими руками жар загрібати.
Фразеологізми мають сталу конструкцію, одні й ті ж компоненти, заміна яких чи доповнення руйнує їх.

На цих сторінках ви дізнаєтеся не тільки те, що таке фразеологізми, а й розкриєте їх значення, доберете синоніми й антоніми.

Немає такої ділянки, галузі життя, буття народу, які б не характеризувались усталеними зворотами. У фразеологізмах виражаються явища розумової діяльності (ламати голову; сушити мозок; перебирати в пам’яті), психічного стану (бути на сьомому небі; сам не свій; руки опустити; на дибки ставати), взаємин між людьми (посадити в калюжу; давати прочухана; носити камінь за пазухою), стану людського організму (носом клювати; зуб на зуб не попадає; вола б з’їв), дається оцінка людей явищ, дій (ні риба ні м’ясо; має муху в носі; на розум не багатий; як сніг на голову; хоч око виколи; виміняти шило на швайку).

Серед українських фразеологізмів є традиційні формули — власне українські каламбури (на городі бузина, а в Києві дядько; трошки гречки, трошки проса, трошки взута, трошки боса; сім верст до небес та все пішки; сім мішків гречаної вовни й ті неповні), образні порівняння (старий, як світ; чистий, як сльоза; вискочив, як Пилип з конопель), доброзичливі побажання (великий рости; будь здорова, як вода, а багата, як земля), прокльони (сіль тобі в очі, камінь на груди; щоб тебе шиндики шили), узвичаєні відповіді на запитання, прохання (живу — хліб жую; живу не горюю, хліба-солі не купую), припрошування (гостинно просимо; чим багаті, тим і раді), різні примовки (скільки літ, скільки зим).

Велику цінність становлять прислів’я і приказки, які також належать до фразеології. Вони всебічно й багатогранно відтворюють різні сторони життя народу: возвеличують духовні цінності, таврують ганебне, висміюють вади, висловлюють співчуття, поради, вчать, наставляють і виховують людей.

Наприклад: мир та лад — великий клад; правда кривду переважить; не місце красить людину, а людина місце; скільки вовка не годуй, а він у ліс дивиться.

Яка синтаксична роль фразеологізмів?

Фразеологізм виступає одним членом речення. Він є тим членом речення, яким є значення цього стійкого словосполучення в реченні.
Отож. Щоб визначити, яким членом речення виступає фразеологізм, треба визначити його значення. Потім знайти головне слово, від якого ставиться питання до цього значення (фразеологізму). Залежно від питання визначаємо член речення.