Корисна інформація для учнів різних класів, яка допоможе розв’язати поточні задачі на уроках української мови та літератури.
Як створити діалог
Діалог — це форма спілкування двох співрозмовників, де за кожною реплікою одного учасника йде репліка другого. Діалог використовується в науковій, публіцистичній, офіційно-діловій та розмовній мові.
Вибираєте співбесідника(-цю), спільно обираєте тему діалогу. Тема повинна бути серйозною, актуальною й цікавою для обох учасників діалогу. Детально обдумайте хід розмови до найменших дрібниць.
Будь-який діалог починаємо з мовного етикету й закінчуємо також ним (привітання, прощання). Ці слова входять до діалогу, але не рахуються як репліки.
На папері пишете репліки (не для перевірки, а для себе). Для 6 класу кожен учасник діалогу має реалізувати 4 репліки мінімум, для 7 класу – 5 реплік мінімум.
Репліка — це одне висловлювання учасника діалогу, звернене до другого учасника розмови у вигляді повного речення. Репліки в діалозі пов’язані між собою за змістом.
Кожну репліку записують на новому рядку з великої літери.
На початку кожної репліки ставлять тире.
Лапки в оформленні реплік не використовують.
Під час підготовки діалогу використовуйте форму ділового обговорення — розбір певної проблеми чи ситуації під час спілкування (наприклад, обговорення замовлення на ремонт автомобіля) чи побутового обговорення (наприклад, батьки обговорюють відпочинок дитини влітку, який табір вибрати, в який місяць тощо).
Як повинен оцінюватися діалог читай тут
Діалог має бути невимушений, допускається інсценування й використання бутафорських предметів (наприклад, аркуш паперу як заявка на ремонт авто, пенал як касовий апарат, шматок картону як банківська карта для оплати, іграшка як живий кіт чи собака тощо).
Важливою умовою успішного діалогу є розуміння людиною другого учасника діалогу. Якщо люди розмовляють різними мовами й не розуміють значення сказаних слів, то діалог між ними стає неможливим.
Якщо один із двох співрозмовників під час спілкування припинить проявляти активність і замовкне, то діалог перетвориться на монолог.
Бажаю успіхів!
Починайте вчити вірш заздалегідь, а не в останній день.
Важливо розуміти зміст того, що вивчаєте напам’ять.
Уважно прочитати вірш. Визначити головну ідею. Опрацювати незрозумілі слова — виписати (бажано), прочитати, визначити значення кожного за тлумачним словником. Вимовити вголос декілька разів.
Оцінюємо структуру (будову) вірша. Ділимо на частини, на строфи. Для цього знаходимо співзвучні кінцівки слів. Кожна строфа — це 2 рядки (двовірш), 3 (терцина), 4 (катрен) чи інша кількість римованих рядків.
Працюємо з першою частиною — повільно читаємо перший рядок декілька разів. Заплющуємо очі й повторюємо його. Перевіряємо, дивлячись у текст.
Вчимо другий рядок за таким же принципом. По пам’яті вимовляємо вже два рядки. Потім учимо третій рядок і повторюємо перший, другий, третій тощо. Як тільки вивчили строфу (2, 3, 4 рядків), декламуємо її всю напам’ять виразно, з інтонацією.
За таким же принципом треба опрацьовувати решту вірша. Декому ефективніше буде вчити, хаотично чи по колу рухаючись по своїй кімнаті. Комусь краще вчити, коли він підсилює своє образне сприйняття, малюючи на папері асоціативні фігури, зображення. Так ви зможете використати різні види пам’яті (слухову, рухову, зорову, механічну).
У фіналі вивчення стаємо перед дзеркалом (рідними, близькими, друзями, собакою чи котом) або записуємо у цифровому форматі (смартфон, планшет тощо) і виконуємо контрольну декламацію вірша напам’ять. Вдячні глядачі дають оцінку вашому виступу чи гуртом (самостійно) переглядаєте запис цифрового варіанту.
Як правильно читати напам’ять вірш, сподіваюся, вам продемонстрували на уроці. Якщо такої можливості не було, то шукайте зразок декламації на ютубі чи в інших засобах інформації. Якщо й там нічого не знайшли, то проявляйте свої творчі здібності й експериментуйте. Так ви знайдете найбільш прийнятний варіант.